|
У наркоманському притоні Крутили склянки три соломи: Її дістав десь Вовк-бандит, Притяг Зайчисько ангідрид, Віслюк розчинника надибав, А Кіт в аптеці у Вівці Взяв трохи вати та шприци, Бо полюбляв він, грішним ділом Упасти корешу на хвіст. Отож, бадягу варить кіт. В кімнаті дим, мов на війні, Бо скурено чотири пачки. Вже шаленіють пацани, Вже їх ломає до усрачки. Котисько витер з морди піт І мовив: «Хлопці, не щастить! Приніс Вовчисько нам труху Не розкумарить і Блоху». Та націдив усім потроху, Ті в вени тиснули баян, Хоч краще б взяли по сто грам. Не ширево – кисіль з гороху! Але щось вийшло підозріло: Усім – голяк, а Кіт, на диво, Спіймав такий прихід, ти ба, Що й хвіст стирчить, мов та труба, Мурчить, неначе на самиці... «Не бачить волі, вб’ю жлоба!..» – Волає Вовк та лізе битись. «Ти, падло, кайф в своїх украв І думав, буде все “мур-няв”? Сколю моргали, вирву пащу, Ти завтра сонця не побачиш! Тобі це дурно не минеться...» А Васька слухає, та преться. Чимало серед нарканів Стрічається таких котів. Отож, мораль сумної повісті: «Де ширка є, немає совісті»
|