|
З шпиталю, де Поштова Віта, Шпіц повернувся, бидлом битий. Бульдогу подзвонив, нардепу І розповів свою халепу. Тож Шпіц та сорок три пітбулі В село на джипах ломанули. Там наш герой потішив серце: «То як тепер воно, Бугай? Негайно бійся та лягай!..» Ну, словом, дали стаду перцю. Про цю пригоду після чарки Шпіц щось гарчав у Зоопарку. Та зубри, буйволи, бізони, Усі в наколках та в законі, Цю звістку сприйняли погано (Бугай бо їм якась рідня). Із Шпіцем сталася хуйня, Отримав вдруге прочухана́. Мораль: я розумію, брате, Приємно кривду покарати. Та пам’ятай: язик – твій ворог, Побережи для бійки порох. Кого б ви нині не побили, Завжди є сила проти сили.
|