|
Сидить Косий, сумний та кволий: «Яка тяжка у мене доля! Майно пропив та простирчав, І вже, мабуть, не їв днів з пару... Чи не піти до Віслюка, Щоб покурить на шару?» Віслюк у Зайця був по зоні «ке́нтом», Щороку їздив до Ташкенту І жив на травці й на маку́, Як всі в колишньому «Совку»: Стакан продав – стакан сторчав, Чотири строки відмотав... Косий узяв себе у лапи Й пішов товариша шукати. У переході під Майданом, Мовляв, купую три стакани. Та дай курнуть по косяку, Бо не беру кота в мішку. Віслюк: «Патрай, братан, цигарку, Таку тобі засмажу шкварку, Що після першої затяжки По шкірі бігають мурашки, А друга валить і коня...» Вухань на то йому: «Хуйня! Ти краще не радій завчасно, Я не пацан – давай дурман. От подимлю, і стане ясно!» Курнув він Чуйської долини: «Ах ти, поганий курвів сину! Ти що підніс мені, мурло? Чи я тобі якесь село? Це сіно сунь назад у сраку І дай сюди неабияке, Чи будеш битим, сраний панку...» Віслюк забив йому афганку. Косий не може, та бере, Хоч вже йому й від тої зле: Стоїть, блідий, увесь закляк, Не знає, де стіна, де стеля, Ледь-ледь до вуст несе косяк А язиком те саме меле: «Твій драп – лайно, тупий селюче! Воно мене не пре й не глюче. Що ти суєш мені, бидлото? За це їбуть на зоні в рота!» «Ну, постривай!» – подумав він Й набив кашмірським планом дрин. Косий в сльозах і обіссявся, Та не на хвильку не піддався, Промовив тільки: «Драп – лайно...» І впав дивитися кіно Про страх й ненависть з Джоні Депом: Перекосило в нього репу, Лежить, його і пре, і глюче, Трясеться весь, та все одно Знов й знов у лікаря канючить: «Забий косяк... Твій драп – лайно...» Та Слон, ковтнувши валідол, Відрізав: «Галоперідол!» Мораль: «Най буде всім уроком: Кайф на халяву лізе боком!»
|