|
Заходу тіні згустились до ранку. Місто моє – мов суцільні уламки. Все вже змінилось на нашій землі, Зморшки різкіше на Бога чолі, Все на планеті змінилось, де ж дітись... – Вмерли однолітки, виросли діти, Все вже змінилося й прахом пішло, А не пішло – бур’яном поросло! Зрадило й мрії вже все, і надії... Ми, тільки ми – як раніше, такі є: Знову я йду вздовж твоїх берегів, Кроків не чути моїх, і рокі́в...
|