|
Певно, щось сталось. Кудись всі зникають, Дружба стара, наче листя, опале. ... Щось тарілки довгий час не літають, Навіть і єті чомусь бо не стало. Аж бо літали над нами, літали, Аж бо кружили над нами кружили. Добрі ж бо феї над нами витали, Ангели добрі із нами дружили. Ангели добрі, чого вас не стало? Феї чарівні, нам вас так бракує. Прикро тому, що часи ці настали, Де не літають, де горбляться всує. ... Промінь зеленої зірки на сході, Зірки червоної містика сяйва. Я на одинці, а стали б в нагоді, Вірю, що певно лише марсіани. Де ви всі єті, поділись куди ви, Білі із снігу чаруючі діви? Дайте ж бо руки, розкрийте обійми. Браття та сестри, ви будьте такими! ... Гірко без снів цих усіх нам дитячих, Вигадки наші нічого не значать, Крил не розправлю я вже за спиною, Робот хропе під моєю стіною...
|