|
На кріпосній руїні Уже чи й знайдуть нині Останки сурмача, Що розгадав дорогу Снаряда в чорну мить, Що встиг тоді тривогу Вітчизні просурмить. В тумані раннім-рано Сурмач не мав ще рани, Сурмач іще, сурмач іще живий. Над ним вогонь зловісний, Під ним земля горить. А він – живий і грізний – Сурмить сурмач, сурмить сурмач, Сурмить сурмач, сурмить. А кров на землю капле, Та руки не ослабли і слава, слава вдалині. Там, на священній грані Своєї сторони, Він стріне свій останній І перший день війни. На кріпосній руїні Уже чи й знайдуть нині Останки, останки сурмача. В шаленій круговерті, Скоривши біль і плач, Заграв своє безсмертя Безвісний той сурмач, сурмач, Безвісний той сурмач.
|