|
Нам для руху – труд незайвий! – Дві ноги Всевишній дав нам, Щоб не стали всі ми, браття, Разом, як гриби, стирчати. Міг би рід людський в застої З однією жить ногою. Дав господь два ока нам, Щоб ми вірили очам. Книгам вірити й пророкам Можна і з єдиним оком, – Дав два ока нам, нещасним, Щоб всі бачили ми ясно, Як, на радість нам, прекрасно Влаштував він світ наш рясний. Серед пекла просто неба Слід дивитись мимоволі: Щоб не стати, де не треба, Віддавивши всім мозолі, – Адже ми гіркі страждальці, Якщо тисне чобіт пальці. Дві руки дані нам були, Вдвічі щоб добро творили, – А не грабували ще, Відбираючи чуже, Набиваючи парці, Як всі інші молодці. (Чітко їх назвати, важних, Небезпечно й дуже страшно. Задушити б! Та біда: Всі пани великі та Меценати, філантропи, Люди честі, квіт Європи! А у німців вправність – дзуськи Вити для панів мотузки). Ніс один лише дав бог, Два носи були б невпрок: Як у склянку б їх сували, Ми б вино не розливали. Бог нам дав один лише рот, Зменшив словооборот. І з одним сини землі Набовтали, що могли, – А двуротий чоловік Жер й брехав би цілий вік. Поки в роті в нас – жратва, Не бубонить кожен з нас, Маючи ж відразу два – І жери, й бреши весь час. Нам Господь два вуха дав. В сенсі форми – ідеал! Симетричні, рівні, і Не такої довжини, Як у сірих, не злонравних Родичів всіх наших славних. Дав господь два вуха людям, Знаючи: любити будем Те, що грали Моцарт, Глюк... Будь на світі тільки стук, Гуркіт різі звукової, Гемороїдальні вої Мейєрбера – для нього Вистачало б одного. Тевтолінду щоб повчити, Я брехав на всіх парах. Та вона сказала: «Ах! Боже рішення судити, Сумніви, чи правий бог, – Ах, безбожник! Ах, злочинець! Бути захотів мізинець Розумніше ніг аж двох! Норов вже такий людський, – Ледь помітив гріх який: Те чому і те чому?.. Друг, я вірила б всьому! Зрозуміло, що бог зміг Мудро дати пару ніг, Вух, очей, і рук по парі, Що в одному екземплярі Дав Господь нам ніс і рот. Запитання ж таке от: Для чого творець світил Так недбало річ спростив Сороміцьку, ту, якою В чоловічу стать пристроїв, Щоб давати зерна роду І зливати з тіла воду? Друг ти мій, як мати б вам Дублікати – для розді́лу Цих важливих функцій тіла, – Бо вони, по всім правам, Як важливі для людини, Так і для всієй країни. Дівчину терзає стид Від свідомості: розбит Ідеал її, що він Так банально втратив чин. Туга зла бере Психею: Бо який здійснила тур, В світлі ж лампи перед нею Меннкен-Піссом1 бог Амур!» Та на цей простий резон Відповів я їй: «Пардон, Розум дам мізерний дуже! Ти не бачиш, любий друже, Сенсу функцій в тім, що, може, І з негожим трохи схожим, Страхітливому контрасті – Вічний стид людської касти. Користь бог звів у систему: В зміні функції гріхів Для потреб чоловіків Економії проблему Вирішити він хотів. І вульгарних, і священних, І пікантних, і мерзенних Богом було спрощено, Воєдино зведено. Сечу в нім та ж річ виводить, Що йому нащадків робить, В одну дудку смажить всяк – І професор і босяк. Грубий перст і пальчик жінки – Рвуться до тієї ж скрипки. Кожен п’є, жере, і дрихне, І все той же фаетон Смертних мчить за Флегетон».
1 Manneken Pis (Пісяючий хлопчик) – бронзова скульптура-фонтан, що зображує голенького карапуза, символ Брюсселя.
|