|
Чому шукаю славу я? Її порожність знають люди. Та мріє все ж душа моя В усьому досконалим бути. Майбутнє надсилає знак Невтішний – і вона страждає. І в цьому світі все не так, Як би хотілось, зустрічає. Я б не боявся так суда, Якби був впевнений у тому, Що хтось натхненного труда Не дасть ганьбити кату злому; Що буде розум колисать Правдивості гіркої муки І не посміють все ж зрівнять З земним небес живії звуки. Не зможу досягнути я Того, що так мене хвилює: Коротке на землі життя, Воно і славі вік диктує. Поета, що давно заснув, Нехай нащадки вихваляють. Чи хтось слова усі забув? Що ж, люди часто забувають. І змусить хтось до забуття Піснями, що летять високо, Співця, який пройшов життя, Але жив дуже одиноко.
|