|
Не плач, дитя моє, дарма! Не вартий він твоєї муки. Тебе він пестив жартома, Тебе любив він – так, від скуки! Чи ж мало в Грузії у нас Прекрасних юнаків знайдеться? Вогонь в очах у них не згас, І чорний вус ще краще в’ється! А він з чужої сторони До нас закинутий судьбою; Шукає слави і війни, – І що ж він міг знайти з тобою? Тобі він злото дарував, Довіку клявся не покинуть, Твої обійми цінував – Та сліз твоїх він не оцінить!
|