Стало жовте листя в полі, все туди-сюди снує. Завдяки ялин, їх волі, в них, хоч хмура, зелень є. Біля скелі, що нависла не бажає поміж квіт хлібороб – не бачить смислу зняти з себе втоми слід. Звір, хоч і сміливий, мусить квапно схованку знайти, місяць світлом ніби трусить, крізь туман щоб пронести.
|