|
Коли сіда багряний день За синій край землі, Коли туман встає, і тінь Скрива все в далині, Тоді я думаю в тиші Про вічність і любов, Шепоче голос там в мені: Не будешь щасний знов. Дивлюся я на небеса З покірною душею, Вони творили чудеса, Та не для нас з тобою, Не для нікчемного дурня, Якому погляд твій Дорожче буде до кінця Небесних всіх призів.
|