|
Моє майбутнє все в тумані, Минуле повно мук і зла... Чому пізніше або рані Життя природа не дала? Творець для чого готував? Навіщо люто так перечив Надіям юності моєї?.. Добра і зла дав мені чашу, Сказав: «Життя твоє прекрашу, Ти будеш славен між людей!» І я словам його повірив, І, повний волею натхнень, Свої можливості виміряв, Безмежністю душі своєї. Зло зі святинею боролось – Я задушив святині голос, Я вичавив із серця сльози. Як юний плід, позбутий соку, Воно зів’яло в бурях року Під пеклом сонячним буття. Тоді, для терени готовий, Зухвало вник в серця людей Крізь незбагненні ті покриви Пристойних в світі пристрастей.
|