Відчиніть мені темницю, Подаруйте світло дня, Карооку молодицю, Чорногривого коня. Дайте раз по синім полю Проскакати на коні, На життя своє і волю, На побічну мовби долю, Ближче глянути мені. Із дощок напівзогнилих Дайте човника мені Із розтріпаним вітрилом У стихії грозяній. Я тоді полину морем Безтурботно і один, Розгуляюсь на просторі І потішусь в буйнім спорі З хіттю дикою пучин. Дайте ще палац високий, Навкруги високий сад, Щоб в тіні його широкій Зрів янтарний виноград. Щоб дзюрчав фонтан без краю, Мармуровим залом плив, І мене б у мріях раю Орошав своїм звичаєм, Усипляв і знов будив...
|