|
(M-lle Souchkoff) Я бачив колись на Кавказі стрімчак, Туди долетіти лиш може коршак, Та хрест дерев’яний над ним височить, Гниє від дощу і від бурі тремтить. Багато відтоді минуло віків, Як хрест той видніється з дальніх горбів. І руки його піднялись до хмарин, Мов їх утопити збирається він. О, як я молився б і плакав тоді, Коли б опинився на тій висоті; А там би кайдани буття розірвав Та бурі себе побратимом назвав!
|