|
Русалка у плесі пливла голубім, Вся у місячнім сяйві яснім; І старалась вона доплеснуть до зірок Сріблопінної хвилі струмок. І шумлива ріка коливала хмарки, Що відбились у водах ріки; Співала русалка – і звук її слів Долітав до крутих берегів. Співала русалка: «У мене на дні Виблискують світлі огні; Там рибок гуляє юрба золота, Кришталеві там сяють міста. І там, на подушці з яскравих пісків, Під тінню густих комишів, Спить витязь, ревнивих укоханець хвиль, Спить витязь, не знати відкіль... Розчісувать кучерів шовк золотий Ми любим у пітьмі нічній; І в чоло, і в уста в полудневий ми час Цілували красуня не раз. Та марні цілунки русалок палких, Він холодний буває до них; Він спить, – і, схилившись на перса мені, Він не дише, не шепче у сні». Так пісню русалка, у пору нічну, Вела таємниче-сумну. Шумлива ріка коливала хмарки, Що відбились у водах ріки.
|