|
Розпусту годі вибачать! Невже злочинцям щит – порфіра? Хай дурні їх боготворять, Хай забринить їм інша ліра, А ти спинись, бо ти – співець, Бо золотий – не твій вінець! Вигнанням у краї чужі Хвалися скрізь, як днем свободи! Високим поривом душі Ти обдарований з природи; Ти бачив зло і перед злом Ти гордим не схиливсь чолом. Співав про волю ти, коли Тиран гримів, грозили страти; Свідомий вічної хули, Готовий і життя віддати, Співав ти, – й серед цих країв Один є, хто збагнув твій спів.
|