|
В шапці з золота ясного Руський велетень старий Велетня чекав нового, Що здаля ішов на бій. За лісами, за полями Чуть було про нього всім; І помірятись мечами Хоч би раз хотілось їм. І війною вийшов сміло Тритижневий молодець, І вхопився знахабніло Він рукою за вінець. Та з усмішкою в двобої Руський витязь відсіч дав: Той, хитнувши головою, Тільки охнув – і упав! І упав він в дальнім морі, Де граніт німий лежить, Де лиш буря на просторі Над безоднею шумить.
|