|
Поцілунками я позначав Щасну путь життьову свою, Та від щастя я стомлений став, І нікого тепер не люблю. Я сльозами колись позначав Буйну путь життьову мою, Та тоді я любив і бажав... І нікого тепер не люблю! І я днів своїх лік утеряв, І крила спокою ловлю: – Як би серце своє я їм дав! Як би вічність їм кинув мою!
|