|
Ніхто слова мої не вчує... я один. Зачервонілося по всьому небокраю, На захід хмари йдуть... Палає мій камін Із тріском. Я сиджу, про майбуття гадаю. І пропливає днів моїх юрба, Одноманітних днів, – від того і журба, І я, збентежений, між них дарма шукаю День хоч один, який відзначила б судьба.
|