|
Вона не гордою красою Чарує жвавих, молодих, Вона не водить за собою Юрбу закоханців німих. І стан її – не стан богині, І грудь, як хвиля, не встає, Ніхто її, немов святині, Склонившися, не визнає; Але хода її мінлива, Усмішка, риси і слова – Неначе пісня чарівлива, Краса і проста, і жива, І голос душу всю проймає, Мов світлих днів найкраща мить, І серце любить і страждає, Немов соромиться любить.
|