|
Мій дім знайду я скрізь, де небеса, Де чути звук пісень бентежний, Все в нім живе, у чім життя краса, Та для поета – він безмежний. Зірок сягнув покрівлею своєю, Між стін послалась навпростець Далека путь, яку душею – Не зором змірює жилець. Чуття є правди в серці у людини – Безсмертне вічності зерно: Безкраїй простір, літ ріку невпинну За мить охоплює воно. І всемогутній для цього чуття Побудував він дім високий, Страждатиму я в нім усе життя, І лиш у нім знайду я спокій.
|