Я хочу жить, долати грози Безхмарним радощам назло! Вони розніжили мій розум І надто згладили чоло. Пора вже вітру глузування Прогнати спокою туман; Що хист поета без страждання? І що без бурі океан? Поет живе ціною муки, У муках творчості й помре. У неба він купує звуки, Задурно слави не бере.
|