|
Є речі – порожнє Їх значення й темне. Та слухать не можна Їх людям даремне. О, повні їх звуки Безумства бажання! В них сльози розлуки, В них трепет стрівання. Здається, що зайве Між людської мови Із полум’я й сяйва Народжене слово. Та в храмі чи в бої, В далекому краї Почувши його, я Усюди пізнаю. Я сльози молитви Для нього покину, Назустріч із битви До нього полину.
|