|
Є звуки, звучання, Що суть в них убога, Та, без хвилювання Їх чути незмога. Як вповні ті згуки Безумством бажання, В них – сльози розлуки, В них – рай сподівання. Натомість привіту Людська жде відмова До цього – із світла Здобутого слова. Та й в храмі науки Чи десь межи люди Те слово, ті звуки Впізнаю усюди. І, вмить, – я, молитви Урвавши, – озвуся І, навіть, – крізь битви Назустріч – помчуся!..
|