|
Я, божа матінко, нині з молитвою Край твого образу, влитого сяянням, Не за рятунком або перед битвою, Не з подячливістю або розкаянням; Не за свою молюсь душу пустинницьку, Душу мандрівця без роду коханого... Ні. Доручаю дівчину невинницьку Теплій заступниці мира крижаного. Щастя достойну не кидай на жалощі; Дай їй прихильців на щирі послугоньки, Світле дитинство, безжурливі старощі, Най не зна серце ні злоби, ні тугоньки. А припаде у світ інший доріженька Ранком шумливим чи тихої ніченьки: Кращого ангела вишли до ліженька По святу душу її, чарівниченьки.
|