|
З-під таємничої, холодної півмаски Твій голос я ловив, як у щасливім сні, Привітно сяяли очиці, повні ласки, Уста з лукавістю всміхалися мені. Крізь дим серпанку я побачив мимовільно Дівочого лиця і шийки білизну. Щасливий! Бачив я і локон своєвільний, Що хвилю кіс покинув запашну. І я створив тоді в палкій своїй уяві Із тих легких ознак укоханку мою, І риси чарівні та очі ті ласкаві Ношу в душі своїй, лелію і люблю, І серцю віриться, що лагідну ту мову Ще за дитячих літ, давно я чув колись, І шепче хтось мені, що зійдемось ми знову Так ніжно й приязно, як ми тоді зійшлись.
|