|
В спекотний день в долині Дагестану, Застрелений, лежав без руху я: Пробив свинець мені у грудях рану, По краплі кров точилася моя. Лежав один я на піску долини; Уступи скель тіснилися кругом, Палило сонце жовті їх вершини; Пекло й мене, та спав я мертвим сном. І бачив я осяяний вогнями Нічний бенкет у рідній стороні. В розмові поміж юними жінками, Між іншим, діставалось і мені. Та збоку, не втручаючись в розмову, Сиділа там задумливо одна І в дивний сон, в дрімоту загадкову, Бог знає як поринула вона. І снилась їй долина Дагестану; Знайомий труп заносило піском; Палило сонце незагойну рану І кров лилась міліючим струмком.
|