|
Як пристрастей тяжку дорогу Твій друг покине в смертну мить І замість імені гучного Лиш марні спогади лишить, І буде спать в могилі темній Те серце, де кипіла кров, Де в боротьбі, такій даремній, За щастя билася любов, Коли чоло перед юрбою Безмовно схилиш ти, дитя, І стане чорного ганьбою Твоє безгрішне почуття, – Того, хто пристрастю й пороком Затьмарив твій дитячий рай, Молю: докором ти жорстоким Його в той час не спогадай. Почувши суд юрби лукавий, Скажи, що судить інший нас І що прощать священне право Купила ти в страждання час.
|