|
В своїй наївності юначій Я ближче знати Вас хотів, Солодкі мрії ці, одначе, Тепер я зовсім розгубив. Без Вас – сказав би Вам багато, А поруч – слухав би лиш Вас. Та досить погляд перейняти, І я ніяковію враз. Що ж? – як мої слова розумні На Вас наводять тільки нудь... Було б це весело, мабуть, Якби ж то не було так сумно.
|