Ночувала хмарка золотава
там на грудях велетня-бески́ду.
У лазурі зникнувши без сліду,
рано в ранці в путь знялася жваво.

Залишився мокрий слід у зморшці
в старого бе́скиду. Одиноко
зрошує сльозами кожне око
і від пла́чу лик все більше морщить.
Микола Нічипорук2021