Ночувала хмарка золотава
На могутніх грудях крутосхилу.
Вранці стрепенулась, легкокрила,
І в блакиті сонячній розтала;
Тільки слід вологий від хмарини
Залишивсь у велета старого.
Він один, в пустелі анікого,
Й тихі сльози ронить в самотині.
Наталія Горішна
2018
