Не смійся, що журба пророча охопила; Я знав: уже мені не відвести біду; Я знав, що голову, яку ти так любила, З твоїх грудей на плаху покладу. Я говорив тобі: ні щастя, ані слави Я в світі не знайду; – настане час кривавий І я впаду, і шепіт ворогів Зганьбить і геній мій, і серця поривання; І я загину без слідів Моїх надій, мого страждання. Та я без страху жду завчасний свій кінець; У світ новий піти я вже готовий. Нехай розтопче натовп мій вінець: Вінець співця, вінець терновий!.. Нехай! я ним не дорожив.
|