|
Не плач, не плач, моє дитя! Не вартий він твого страждання: Він не беріг твого чуття, Утіхи прагнув від кохання. А в Грузії у нас ачей Доволі юнаків знайдеться; Ясніший промінь їх очей І чорний вус густіше в’ється. Із дальніх, із чужих країн, Принесений сюди війною, Шукав гучної слави він, – Так що ж він міг знайти з тобою? Він в золото тебе вбирав, Вік присягавсь тебе любити, І пестощі він цінував, – Та сліз не міг він оцінити.
|