|
Чи пам’ятаєш – ми з тобою Прощались пізньою порою? Вечірній постріл прогримів, І ми чекали в хвилюванні!.. Проміння гаснуло в смерканні, Туман над морем посивів; Луна удару прокотилась І за безоднею скінчилась. Після турбот своїх денних З тобою в мріях зустрічаюсь, Біля пустельних вод морських В вечірні постріли вслухаюсь. Простори темно-голубі Їх глушать хвилями грізними... Я плачу, мучуся в журбі! І вмерти я бажаю з ними.
|