|
Ні, я не Байрон, й не берусь Рівнятись. Інший я, незнаний, Але, як він, обранець гнаний, Та у моєму серці – Русь! Раніш почав, скінчу я рано. Даремно у душі моїй, Немов у водах океану, Лежать скарби розбитих мрій. Хто, океане, якнайкраще Збагне глибінь твоїх тривог? Хто про мої думки розкаже? Якщо не я – то тільки Бог!
|