Ні, не тебе так палко я люблю, Ні, не мені краси твоєї чари; Люблю в тобі я давніх днів примари І молодість загублену мою. Коли часом, неначе на зорю, Дивлюсь на тебе, сповнений любові, Таємну я тоді веду розмову, Та не з твоїм я серцем говорю... Я мов дивлюсь крізь пам’яті вікно В твоїх очей розширені зіниці, І з них мені цвітуть ясні зірниці Її очей, що згаснули давно.
|