Ні, не тебе так палко я люблю,
Ні, не мені краси твоєї чари;
Люблю в тобі я давніх днів примари
І молодість загублену мою.

Коли часом, неначе на зорю,
Дивлюсь на тебе, сповнений любові,
Таємну я тоді веду розмову,
Та не з твоїм я серцем говорю...

Я мов дивлюсь крізь пам’яті вікно
В твоїх очей розширені зіниці,
І з них мені цвітуть ясні зірниці
Її очей, що згаснули давно.
Володимир Сосюра?