|
Ні, не тебе так палко я люблю. Вже не сп’янить краси зачарування. Люблю в тобі подолане страждання І молодість розтрачену мою. Коли на тебе мовчки я дивлюсь І зазираю в очі знову й знову, Таємну я веду тоді розмову, Та не з тобою думами ділюсь. Мене хвилює інше почуття. В тобі шукаю риси, здавна милі: Вуста чужі, завчасно занімілі, І очі, що затьмарило життя.
|