|
О, не втаїш! За ним плачі нічні – І я його люблю; він заслужив Твою сльозу, не ворог він мені, Проте, якби... Й тоді б його любив. І я би жити щастям тим хотів, Але ніхто ще – давнє не змінив! Ні! Я повинен тішитись, що зрів, Коли ти побивалася за ним!
|