Коли хвилюється як сонце жовта нива,
І свіжий ліс шумить зачувши вітерець,
І як малинова в саду сховалась слива
В тіні листка знайшовши тиші острівець;

Коли, росою запашною вкрита,
Рум’яним вечором чи ранком золотим,
З попід куща конвалія срібляста
Мені вітання шле кивком своїм;

Коли студене грає джерельце по яру
І, зануряючи думки у прірву сну на дно,
Мені белькоче таємничу сагу
Про мирний край, звідкіль тече воно, –

Тоді вщухає на душі моїй тривога,
Тоді зникають мої зморшки на чолі, –
І щастя можу я пізнати на землі,
І в небесах я бачу Бога.
Віталій Гречка2022