|
Коли хвилюється, жовтіє нива, І свіжий ліс шумить при звуках вітерця, Й ховається в саду пурпурна слива. Під тінню ніжного зеленого листка; Коли окроплена росою запашною, Порою ранньою чи ввечорі весною, І з-під куща конвалія душиста Привітно захитає головою; Коли студений ключ зіграє щось по яру, Занурюючи думку в смутний сон, Розповідає таємничу сагу Про мирний край, звідкіль цей перезвон, – Тоді стихае на душі тривога, Розходяться всі зморшки на чолі, – І щастя зможу я відчути на землі, І в небесах я бачу Бога.
|