|
Коли хвилюється жовтіюча вже нива, І свіжий ліс від вітерцю шумить злегка́, В саду ховається малинова вже слива Під тінню зовсім ще зеленого листка; Коли студений ключ по яру жваво грає І, зануривши думку ніби в смутний сплін, Вже таємничу сагу нам розповідає Про мирний край – той, звідки мчався він – Тоді вгамується в душі моїй тривога, Тоді розійдуться всі зморшки на чолі, І можна щастя осягнути на землі, І в небесах я бачу Бога...
|