|
Люблю тебе булатний мій кинджал, Товариш світлий і блискучий, Задумливий грузин на бій тебе кував, Для помсти кровної точив черкес рішучий. Тебе рука тендітна піднесла Мені в знак пам’яті, в хвилину розставання, І в перший раз не кров вздовж по тобі текла, А світлий перл сльози – супутниці страждання. І темні очі, зупинившись на мені, Були так сповнені таємної печалі, Що наче сталь твоя, при тьмяному вогні, То пломеніли раптом, то згасали. Любові знак, товаришем моїм Ти мені будеш до самої тризни! Я буду твердий й не зігнусь ні перед чим, Як ти, як ти, мій друг залізний!
|