|
Люблю тебе, ясний кинджале мій, Холодний друже мій булатний. Задумливий грузин кував тебе на бій, Черкес тебе гострив на подвиг ратний. Тебе мені рука лілейна піднесла В знак пам’яті в хвилину розставання, І вперше по тобі не кров терпка текла, Але ясна сльоза – цей самоцвіт страждання. І чорні очі вмить, спинившись на мені, Тоді такі смутні й таємні стали; Мов сталь твоя на трепетнім огні, То враз тьмяніли, то блищали. Супутник мій ти скрізь, кохання дар німий, І має мандрівник із тебе приклад брати; Так, не змінюся я, і буду я твердий, Як ти, як ти, залізний брате!
|