Люблю тебе, булатний друже мій, Кинджале вірний, не зрадливий. Грузин тебе скував для помсти, а на бій Гострив черкес відважний і сміливий. Мов лілія була рука, що піднесла Мені тебе в хвилини розставання, І перший раз не кров по лезу протекла – Сльоза скотилася перлиною страждання. А очі милої, спинившись на мені, Печальні, повні ніжності і сили, Як сталь при мерехтливому вогні, То загорались, то тьмяніли. Ти став на все життя супутником моїм. В тобі любові дар, в тобі і приклад грізний: Незмінним буду я, надійним і твердим, Як ти, товаришу залізний.
|