|
З тобою, брате, сам на сам Хотів би говорить: День-два, як вірить лікарям, Мені лишилось жить! Додому вернешся – дивись Нікому не проговорись; Хоча по правді, друже, До мене всім байдуже. Ну, а якщо вже хтось мою Особу спом’яне, Скажи, що в груди у бою Поранили мене, Що вмер я чесно за царя Під ранок, як зійшла зоря, І що своєму краю Уклін я посилаю. Батьків у рідній стороні Чи знайдеш ти живих? Зізнаюсь, жаль було б мені Засмучувати їх. Як хтось живий, скажи їм ти – Лінуюсь я писать листи, А полк в похід послали, Щоб краще не чекали. Сусідка є у них одна... Не бачились давно. Хоч не спитає вже вона Про мене, все одно – Ти розкажи всю правду їй, Порожнє серце не жалій; Нехай вона поплаче... Їй все дарма, одначе!
|