Прощай, Росіє неумита,
Країно рабства і панів, –
І ви, мундири, злотом шиті,
І ти, народе батраків.
Хоч, може, у кавказьких пущах
Сховаюсь од царів лихих,
Од їхніх зорів всевидющих,
Та від ушей, таких чуйних.
Юрій Клен
?
