Прощай, немитая Росіє,
Рабів край і тупих владик,
І ви, мундири голубії,
І люд, що їм коритись звик.

Можливо, що Кавказ високий
Сховає од пашів твоїх,
Од всюдисущого їх ока,
Од їхніх вух, що чують всіх.
Іван Потьомкін2014