Прощай, немитая Росіє,
Земля рабів, земля вельмож,
І ви, мундири голубії,
І люд, покірний їм також.
Можливо, за Кавказ високий
Сховаюсь від царів твоїх,
Від їх всевидящого ока
І від ушей всечуйних їх.
Олекса Засенко
до 1951
