|
До зла й добра – однаково байдужі, ви відступаєте завжди без боротьби, при небезпеці – неухильно ви в калюжі, а перед владою – зневажені раби. Юрбою хмурою – історії ізгої – промайнете, немов фантомів череда, не залишивши ні ідеї видатної, ні виявів початого труда. І пам’яті про вас, коли пристигне днина, суддя-нащадок не залишить жодних прав – з ядучим посміхом ошуканого сина, чий спадок – батько змарнував.
|