|
По небу опівночі ангел летів І чувся його тихий спів; І місяць, і зорі, і хмари усі Ловили слова ті святі. Співав про блаженство він душ без гріхів Під кущами райських садів; Про Бога великого пісня пливла Хвала та від серця була. І душу в обіймах з собою він ніс У світ повний смутку та сліз; І звук його пісні в душі молодій Лишився – живий, та без слів. І довго по світу блукалося їй Бажалось чудесних подій; Та звуків небес не траплялося їй В піснях у юдолі земній.
|